Навіть у такому культурному місті, як Мюнхен, іноді трапляються безчинства. Рівень злочинності та відсоток притягнених до відповідальності лиходіїв багато говорить про міську владу та її правоохоронну систему. Один із найвідоміших мюнхенських злочинців – Йоганн Айхгорн, відомий як Звір з Аубінґа. Серійний вбивця, ґвалтівник, він понівечив долі щонайменше 90 жінок у Мюнхені за період 1931–1939 років. Справу деспота ретельно приховував нацистський режим. Докладніше про німецького «Джека-Різника» читайте далі на munichyes.
Ранні роки
Йоганн Айхгорн народився 8 жовтня 1906 року в мюнхенському районі Аубінґ у 8-дітній сім’ї. Його батьки жили скромно, але добре піклувалися про дітей. Після закінчення початкової школи Йоганн навчався на слюсаря, а потім влаштувався на роботу, де керував маневровим локомотивом.
Про нього відгукувалися як про працьовиту порядну людину, однак мало хто знав справжню суть Айхгорна. Зважаючи на чарівну зовнішність, Йоганн не був обділений жіночою увагою. Утім, як він зізнався колегам, стосунки з жінками були доволі складні. Зокрема, Айхгорн заявляв, що відчував емоційне піднесення лише тоді, коли застосовував насильство.
Щонайменше 5 вбивств
Перші напади Айхгорна почали фіксувати в 1928 році. За однією з версій, першими двома жертвами Йоганна були дві його сестри. Пізніше нападник полював за молодими жінками на заході Мюнхена, погрожуючи пістолетом або ножем. Він бив, ґвалтував їх, а іноді ще й грабував безпомічних.
У жовтні 1931 року Айхгорн познайомився на пивному святі «Октоберфест» із 16-річною покоївкою Катаріною Шетцль. Тоді Йоганн здався Катаріні чарівним чоловіком. Вони зустрілися, поговорили і прогулялися святковою галявиною. Дівчина навіть не підозрювала про свою фатальну долю, коли Йоганн запропонував провести її додому. Вони вирушили кататися на велосипедах, після чого почали гуляти вздовж річки Ізар. Поблизу монастиря Айхгорн повалив бідолашну на землю, зґвалтував, а тоді задушив. Тіло Шетцль він викинув в Ізар.
У травні 1934 року ґвалтівник скинув із велосипеда новоспечену дружину перукаря Анну Ґельтль, коли вона каталася в парку. Після цього Айхгорн вистрелив їй у потилицю та затягнув у кущ, де понівечив ножем тіло. Щоби заховати бездиханну й пошарпану Анну, вбивця закопав її під землею, всипану листям. Тіло Анни так і не знайшли. Злочинець ніколи не показував точного місця її поховання.
У вересні того ж року він вистрелив у потилицю ще одній жертві – секретарці Берті Зауербек. Берта провела вечір зі своєю подругою та кількома колегами в пабі. Коли ніч наближалася до кінця, жінка поїхала трамваєм додому. Прямуючи велосипедом від трамвайної зупинки до свого будинку, Берта не могла уявити, що це остання поїздка в її житті. Айхгорн вистрелив у неї з пістолета, однак жінка дивом вижила. Безжальний Айхгорн поховав поранену під сміттєвою ямою, де вона згодом померла.
У 1935 році вбивця одружився з Йозефою, яка народила йому двох дітей. Перебуваючи в шлюбі, він продовжував нападати на жінок. Через два роки зловмисник знову повернувся до минулої жорстокості: вбив і понівечив тіло швачки Рози Айґелайн.
Роза була доволі сильною, тому не боялася йти додому одна в темряві. Після її вбивства, одержимий жадобою крові Йоганн утік у поле в районі Лохгаузен. Потім у привокзальному барі він випив пінту пива для самозаспокоєння. На шляху вбивця зустрів двох жандармів, але вони нічого не запідозрили.
Така ж доля спіткала 23-річну домашню служницю Марі Йорґ, яку Айхгорн вбив у 1938-му. Марі була розкутою і часом нерозсудливою дівчиною. До Мюнхена вона прибула, щоби працювати покоївкою. Проїжджаючи парк на велосипеді, Марі не помітила, як позаду хтось мчав їй назустріч. Понівечене тіло жінки виявили двоє пішоходів.
Кінець безчинств
У січні 1939 року перехожі стали свідками спроби Айхгорна розбестити 12-річну дівчинку. Вони схопили й тримали його доти, поки поліція нарешті не забрала лиходія. Під час допитів Йоганн поступово зізнався у 5 вбивствах, називаючи себе «диким звіром». Лікарі та психологи винесли вердикт щодо психопатії мюнхенця. Ґвалтівник зізнався, що вбивав лише тих, хто чинив запеклий опір. Це був єдиний спосіб зробити жертв покірними.
За 5 вбивств і 90 зґвалтувань Айхгорна засудили до смертної кари, хоча й він зізнався лише в 37 насильствах. Дружина Йозефа подала на розлучення та змінила прізвище, аби її не асоціювали з тираном. Сім’я деспота навіть не здогадувалася, яке обличчя насправді ховається за добрим чоловіком і турботливим батьком. У листопаді 1939 року Йоганн попрощався в листі з дружиною та двома дітьми, вибачившись за свої дії. У грудні того ж року його стратили на гільйотині.
Приховування режимом
У 1933 році Йоганн Айхгорн приєднався до Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Ця партія була створена, щоби відвернути робітників від комунізму до народного націоналізму. До 1930-х років основна увага партії змістилася на антисемітські та антимарксистські теми. Партія не мала підтримки серед населення аж до «Великої депресії», коли значно погіршився рівень життя.
Попри страту й зізнання в скоєному, нацистський режим старанно приховував справу Айхгорна. Цьому, очевидно, посприяло його членство в партії. Тогочасна преса також замовчувала злочини Звіра з Аубінґа. Справа набула розголосу лише у ХХІ столітті, після здійснення повторної перевірки документів мюнхенської поліції. Кілька авторів написали книги про моторошні злодіяння мюнхенця.
До слова, тоді Мюнхеном керував Карл Філер. Мер міста офіційно представляв нацистську партію. Філер обіймав посаду міського голови до кінця Другої світової війни в Європі. Під час перебування на посаді він прославився як ревний антисеміт, який сприяв переслідуванню євреїв.
Мюнхен під керівництвом Філера став авангардом у справах проти євреїв. Навесні 1933 року Філер дуже завзято провів перший систематичний бойкот проти єврейських крамниць. Мер заборонив муніципальні контракти з будь-якими ненімецькими компаніями. У той час влада активно вбивала, катувала єврейських чоловіків та жінок. Багато єврейських закладів, синагог і крамниць також стали жертвами цього масового винищення.
Під час Другої світової війни, після позбавлення євреїв виборчих прав, почався справжній геноцид. У листопаді 1941 року перший транспорт із 1000 євреями вирушив із Мюнхена до Риги через нібито евакуацію. Усіх пасажирів розстріляли в литовському місті Каунасі.
У квітні 1945 року американські солдати підійшли до центральної площі Мюнхена Марієнплац. Разом із капітуляцією ратуші в Мюнхені припинилося правління нацистської партії. Філер виїхав задовго до окупації. У травні 1945 року, за чотири дні до офіційного завершення війни, американські війська-переможці відновили Карла Шарнаґля на посаді мера Мюнхена. Консерватор Карл Шарнаґль боровся з нацистами під час перебування Філера на посаді мера.
У січні 1949 року Філера засудили до двох років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Крім того, суд конфіскував 1/5 його власності та заборонив можливість працювати на 12 років. Утім, ексмеру не довелося відбувати покарання, оскільки попередні 3,5 року перебування під вартою за інші злодіяння йому зарахували до терміну ув’язнення.