Мюнхен – місто величі. Воно приваблює пишною архітектурою, художніми галереями, музеями, парками, палацами, альпійським повітрям і пивною культурою. Утім, мало хто знає, що культурна столиця Німеччини в Середні віки була осередком багатьох злодіянь. Моторошні історії про відьом, катів, повій і злочинців читайте далі на munichyes.
Інквізиторська істерія
5 грудня 1484 року Папа Римський Інокентій VII видав буллу, що поклала початок полюванню на відьом у Європі. Документ офіційно визнав існування відьом і чаклунства та схвалив інститут для боротьби з «винними».
Відьми відіграли значну роль в історії Мюнхена через свої надприродні здібності. Подейкують, що мюнхенські чаклунки зустрічали весну за допомогою вогню, магії та стародавніх ритуалів. Вони поклонялися дияволу у віддалених локаціях міста. Звинувачення в темній магії призвели до сумнозвісних судових процесів над відьмами протягом XVI–XVII століть. Тоді було страчено багатьох невинних жінок, що залишило тривалий вплив на колективну пам’ять міста.
Загалом, за підрахунками істориків, упродовж XVI–XVII століть у Європі відбулося орієнтовно 100 000 відьомських процесів. Унаслідок них позбавили життя щонайменше 50 000 осіб. До речі, сам Інокентій VII був геть не святим. Виходець із впливового генуезького роду, він наказав убити трьох юнаків і влити їхню кров до своїх вен із метою омолодження. Звичайно ж, це не допомогло відтермінувати смерть.
Неетичні професії
У Середні віки, період обмежених можливостей і відчаю, чимало людей вдавалися до неетичних професій, щоби вижити. Особливо багато тоді в місті було шахраїв, кишенькових злодіїв та виробників фальшивих монет. Вони ховали свій спосіб заробітку під маскою респектабельності. Такі люди використовували вразливість інших, полюючи на довіру заради особистої вигоди.
Усі нечесні роботи були підпільними. Серед таких працівників існувало безліч секретів, що й забезпечували успіх. Таємниці дозволяли шахраям, зловмисникам тощо орієнтуватися в підступному світі обману й легких грошей. Невідомі натовпам проходи й таємні тунелі колись активно використовували злочинці й контрабандисти, щоби здійснювати свою незаконну діяльність.
У середньовічному Мюнхені також була дуже поширена проституція. Повій маргіналізували та стигматизували. Однак їхня присутність – незаперечна реальність, що відображала соціальні складності того часу.
Вершителі правосуддя
Як вже зазначалося, злочинна діяльність була поширеним явищем у середньовічному Мюнхені: шахрайство та насильство фіксували ледь не щодня. Мюнхен бачив неабияку кількість моторошних подій протягом усієї історії – від жахливих вбивств, скоєних серійними вбивцями, до зухвалих пограбувань.
Присутність катів і їхні жахливі методи покарання іноді стримували лиходіїв. Однак усе ж високий рівень злочинності свідчить про те, що тодішня міська влада ледве справлялася з підтриманням суспільного порядку. Кати чинили правосуддя шляхом публічних страт. До слова, професійні кати в Європі з’явилися приблизно в XIII столітті. Вони були простими службовцями магістрату й складали таку ж присягу, як і інші його співробітники.
За свою роботу карателі отримували законну фіксовану плату, хоча й не завжди високу, через що були змушені шукати підробіток. Нерідко родичі засудженого на смерть доплачували кату, аби близька їм людина не переживала страшних мук під час страти. Катам дозволяли забирати деякий одяг страчених, який вони потім могли продати. А ось частини тіла страчених цікавили середньовічних алхіміків, які використовували шкіру й кров для своїх експериментів. Купували в катів тіла навіть лікарі: іншої можливості вивчати анатомію вони не мали. Крім того, кати мали право проводити обряди екзорцизму.
Кати зобов’язувалися карати винних виключно за наказом якогось представника суду, а не з власної волі. Оскільки вони ходили без масок, то карателів знали в обличчя майже всі городяни. Їх часто піддавали остракізму та відверто боялися. Страти в той час були такими собі «шоу», на які сходилися глядачі. Французька церква давала катам офіційне відпущення всіх гріхів, скоєних під час виконання професійних обов’язків. Однак багато хто вважав, що вони все одно горітимуть у пеклі.
Оскільки особу ката всі знали, то це створювало деякі труднощі в його повсякденному житті. Нерідко карателі селилися за межами міст. На ринку деякі продавці не хотіли брати від катів «закривавлені гроші», через що часто необхідні продукти виконавцям покарань діставалися безкоштовно. Поріднитися з катом було вигідно, але аж надто непрестижно. Тому й дружин собі кати вибирали серед дочок колег, могильників, живодерів та інших представників неблагородних професій.
Залишити свою справу кат у будь-який момент не міг: потрібно було знайти заміну. Часто таке ремесло кати передавали власним синам, яких готували ще змалку. В інших випадках доводилося шукати охочих та ще довго навчати їх тонкощів страт. Учні складали нелегкий іспит перед вимогливою комісією.
Таємничі місця страху
Чимало мюнхенських споруд овіяні легендами та переказами про паранормальні явища. Одна з них – церква Фрауенкірхе. Це найвищий собор Мюнхена, дві його вежі виступають на тлі хмар, формуючи силует міста.
Відповідно до моторошної легенди, диявол залишив слід біля входу в церкву. Існує кілька версій, як з’явилася чорна пляма, схожа на відбиток ноги. За найпопулярнішою з них, коли почалося будівництво, розлючений диявол уклав угоду з провідним архітектором. Біс пообіцяв допомогти з будівельними роботами, якщо архітектор спроєктує церкву без вікон (через це віряни не змогли би довго перебувати всередині).
Коли будівництво добігало кінця, сатана зайшов у церкву й помітив, що в соборі немає жодного вікна. Він підскочив від сміху, а коли приземлився, залишив свій слід. Насправді ж вікна були: архітектор перехитрив лукавого, заховавши їх за масивними колонами та готичним вівтарем.
Квартал Angerviertel наповнений прихованими історіями та анекдотами, які проливають світло на таємниці міста. Тут розміщені Гакенфіртель і Гофштатт – райони, що колись були домом для відьом, злочинців і катів. Саме в цих районах найбільше процвітала нечесна робота. Вузький торговельний провулок Гофштатт – справді моторошне місце, яке начебто переслідують неспокійні духи страчених злочинців. Відвідувачі часто повідомляють, що відчувають тут крижаний холод і чують шепіт примар.
Серед визначних споруд кварталу з темною історією:
- Будинок ката. Зайдіть усередину та дізнайтеся від екскурсоводів про роль ката в середньовічному Мюнхені. Тут ви побачите інструменти їхнього ремесла та почуєте жахливі розповіді про публічні страти;
- Відьомська вежа. У ній ви дізнаєтеся про суди над чаклунками, а також численні забобони, які призвели до переслідувань невинних жінок;
- Алея злочинців. Прогуляйтеся історичною дорогою та дізнайтеся про відомих зловмисників, які колись бродили цими вулицями. Послухайте про скоєні злочини та покарання.
Ці пам’ятки дають можливість зазирнути в минуле баварської столиці – у часи, коли на міських вулицях панували страх і безчинства.