Мюнхен за роки свого існування пройшов через безліч труднощів та зазнав низки змін. Істотно він змінився після Другої Світової війни. Зрозуміло, йому знадобилися роки для відновлення, а також для встановлення нового ладу. Але пізніше місто розквітло. Про насичене життя в столиці Баварії в 1950 роки розповімо докладніше в нашому матеріалі на munichyes.eu.
Правління Томаса Віммера
Баварський політик Томас Віммер обіймав посаду мера Мюнхена з 1948 до 1960 року. Але шлях його до влади був вельми тернистим. Дитинство та юнацтво Томаса проходило в бідному дрібнобуржуазному суспільстві. А можливості сім’ї дати хлопчикові освіту були вкрай обмежені. Тому юний Томас обрав найдоступніший варіант з можливих – вирушив вивчати теслярську майстерність.
Але мізерні фінансові статки та маленькі можливості не стали перепоною на його шляху до успішної політичної кар’єри. Уже 1918 року чоловіка обрали президентом «Мюнхенської робітничої ради», а ще за рік він став президентом «Мюнхенської соціал-демократичної партії». На своїх посадах Віммер приділяв велику увагу питанням фінансів, житла та робочих місць.
Але пік його кар’єри припав на 1948 рік. 1 липня він переміг на виборах та став мером столиці Баварії. Безліч власних сил він поклав на відбудову післявоєнного Мюнхена. Політик ініціював «Лісову акцію», що була потрібна для доставлення дров у місто в періоди суворих зим. Також Томас Віммер активно виступав проти будівництва автомагістралей у центрі міста. Він бажав забезпечити місцевим жителям комфортне існування, а також подбати про екологію.
Городяни цінували такі старання і поважали свого мера. Тож Віммер був переобраний протягом ще двох термінів – у 1952 та 1956 роках. Відповідно він займався правлінням Мюнхеном до 1960 року.
1955 року Віммер отримав нагороду «Офіцерський хрест Ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччини», а 1959 року – «Великий офіцерський хрест». У 1957 році йому надали звання почесного громадянина Мюнхена.
18 січня 1964 року Томас Віммер помер від серцевого нападу. Тоді до будівлі міської ратуші прийшло близько десяти тисяч людей, щоб вшанувати його пам’ять.
Настрій у місті
У 1950 роки в Мюнхені панував вельми натхненний настрій. Воєнний час залишився позаду, а умови життя в місті стрімко поліпшилися. Люди бажали радісних емоцій і свята. Так, після тривалої перерви, 1950 року відновилося проведення відомого фестивалю «Октоберфест». У день його відкриття мер власноруч відкоркував першу бочку з пивом та привітав усіх присутніх.
У той самий період відновлювалися наявні будівлі та виробництва, з’являлися нові. В 1950 році реконструювали Церкву Святого Павла.
Швидко розвивалися сфери мистецтва в місті. А попит на театральні вистави та художні виставки став надзвичайно високий. Тоді відновив свою діяльність відомий «Мюнхенський Бахівський хор». Було засновано «Мюнхенський камерний оркестр», який надалі вважався одним із найяскравіших колективів Німеччини.
З’явилися й активні розмови про будівництво системи швидкісного громадського транспорту в Мюнхені. А 1953 року сформувалося «Товариство досліджень будівництва Мюнхенської надземної та підземної залізниці». Було безліч планів про будівництво в Мюнхені першого метро, але першочерговим завданням стало відновлення наявної трамвайної мережі.
1950 роки стали періодом нових можливостей і відновлення світського життя для жителів Мюнхена. За підтримки мера Томаса Віммера городяни побачили знову Мюнхен у своєму найкращому вигляді. Вони отримували нові робочі місця, безліч варіацій для проведення дозвілля і поліпшення зручностей. Місто стрімко розквітало та розвивалося.