Мюнхен вражає своєю різноманітністю. Тут майстерно поєднуються сучасні прогресивні якості з багатовіковими традиціями. Історія столиці Баварії дуже насичена та цікава. Детальніше про неї розповімо в нашому матеріалі на munichyes.eu.
Перші згадки про місто
Перші згадки про Мюнхен в офіційних документах датовані 1158 роком. Саме тоді з’явилося поселення під назвою «Villa Munichen». Засновником його став монарх Генріх Лев.
Однак історія мальовничого німецького міста почалася ще раніше – з VIII століття. В цей час на відомому пагорбі Петра оселилися ченці з монастиря «Шефтларн», що розташовувався поблизу. Такими були перші кроки до появи Мюнхена.
Розташування поселення було дуже вдалим: воно розмістилося поблизу річки Ізар, але на достатньому віддаленні від неї для того, щоб уникнути руйнувань від повеней.
1175 року Мюнхен був відзначений присвоєнням статусу міста, тоді ж навколо нього звели потужні міські стіни. Безпека поселення істотно зросла, а разом із нею і довіра городян. Мюнхен набував вигляду фортеці, територію якої оточила мережа каналів. Ці канали виконали функцію джерел води для міських жителів, а ще наповнювали водою захисні рови навколо кріпосних стін.
1240 став роком змін. Тоді місто перейшло у володіння німецького роду Віттельсбахів. У ньому ж розміщувалася їхня Баварська резиденція аж до 1918 року. До речі, у своєму сучасному вигляді резиденція працює як музей.
У той період на території Мюнхена правив герцог Оттон I фон Віттельсбах. Його політика суттєво відрізнялася від підходу Генріха. Але він також велику увагу приділяв розвитку різних напрямків у місті.
Найдавніша зі встановлених міська печатка датована 1239 роком. Це зображення ченця і масивних міських воріт згодом було перенесено на офіційний герб Мюнхена.
1255 року Мюнхен став столицею герцогства Верхня Баварія. Цей статус став абсолютно новим витком у розвитку та розширенні міста.
Стрімкий розвиток столиці Баварії
Істотний слід в історії Мюнхена залишив римський король Людвіг IV Баварський. За роки свого правління він забезпечив свободу ринкової торгівлі, дарував місцевим купцям монополію на продаж солі на території всієї Південної Німеччини, наділив Мюнхен правом «Великого міста», що давало йому більше повноважень, а також видав указ про будівництво місцевих будинків із цегли та каменю з черепичним дахом. Крім того, саме герцог об’єднав землі Верхньої та Нижньої Баварії у 1340 році.
Крім розвитку торгівлі, сфери мистецтва та інших, Мюнхен стрімко зміцнював свої позиції як центр релігії. Тут у великих кількостях з’являлися церкви та монастирі.
Але були в історії міста й вкрай важкі періоди. Наприклад, 1349 року стався спалах бубонної чуми. Тоді Мюнхен втратив приблизно половину свого населення. І без того важкий час ускладнився тим, що в поширенні зарази звинуватили євреїв. У виснаженому місті тривав хаос і гоніння певної верстви населення. Йому потрібен був час, щоб повернутися до колишнього квітучого вигляду. Мюнхену належало пройти через численні епідемії, конфлікти та повстання. Але місто «повстало з попелу» і продовжило свій шлях.
Представники династії Віттельсбахів змінювали один одного на нелегкій посаді міського правителя, але кожен невпинно працював на його благо. До 1750 року місцеве населення становило близько 32 тисяч жителів і столиця Баварії стала найбільшим містом Південної Німеччини. А 1782 року місто вперше відвідав папа римський Пій VI.
Крок за кроком влада Мюнхена йшла до його загального визнання. Так, до кінця XVIII століття Мюнхен став найбільшим містом у всій Європі. Але і це була ще не межа його перспектив.
Мюнхен у XIX столітті
1805 рік ознаменувався для міста візитом Наполеона I та прийдешніми за цим змінами. Наступного року Баварія стала королівством, а Баварському правителю Максу IV Йосипу вручили королівський титул.
Баварія була союзником Франції до 1813 року, що означало для неї певні зобов’язання. Наприклад, землі повинні були надати війська французькій стороні під час військових дій. Це стало причиною втрати великої частини чоловічого населення Мюнхена.
Потім до влади прийшов Людвіг I. Він увійшов в історію як покровитель мистецтва. Саме за його правління Мюнхен став культурним центром.
Стало XIX століття також часом активної індустріалізації міста. Тут розвивалися різноманітні ремесла, з’явилася перша залізниця. Саме з розвитком залізничних перевезень знизилося значення місцевого судноплавства.
Однак пізніше Людвіг I, який безперечно багато зробив для своїх земель, зрікся престолу. Його змінив син Максиміліан II Йосип і продовжив намічений батьком план розвитку. Саме за часів нового правителя в Мюнхені з’являються вельми значущі об’єкти: «Академія витончених мистецтв» і «Державний театр».
Трохи пізніше Баварія перейшла до складу Німецької імперії, що суттєво змінило вектор діяльності Мюнхена. Але він продовжував здобувати силу і могутність. Він розвивався в багатьох сферах та все сильніше зміцнював статус видатного європейського міста.
В історії Мюнхена є безліч як радісних, так і сумних фрагментів. Місто пережило багато випробувань та складнощів, але змогло досягти надзвичайних висот.