8 листопада 1939 року борець опору Георг Ельзер здійснив напад на Адольфа Гітлера та керівництво нацистської Німеччини у мюнхенському пивному закладі «Bürgerbräukeller». Замах був невдалий, але Георг Ельзер назавжди увійшов в історію. У цій статті ми розкажемо про життя видатного борця з нацистським режимом та про його невдалу спробу вбити Гітлера. Далі на munichyes.eu.
Про Георга Ельзера
У Німеччині не сприймали серйозно діяльність Георга Ельзера, але він був одним із перших, хто усвідомив, що діяльність Гітлера веде до війни. Щоб запобігти цій руйнівній силі, він почав рішуче діяти. Георг Ельзер ще на початку свого життя розвинув сильне почуття свободи, а саме почуття свободи так сильно обмежувалося націонал-соціалістами. З самого початку він ненавидів цю ідеологію і відмовлявся від «гітлерівського привітання», публічно виражаючи своє неприйняття.
Він народився у Гермарінгені та виріс у простій сім’ї. Ельзер ніколи не належав до жодної політичної партії, але іноді спілкувався з комуністами.
У вересні 1939 року Георг Ельзер, який працював теслею, зрозумів, що велика війна була неминучою. Він вирішив вбити Гітлера, Геббельса та Герінга для того, щоб врятувати країну і весь світ.
Про пивну «Bürgerbräukeller»
Мюнхенська пивна «Bürgerbräukeller» була важливим місцем для керівництва націонал-соціалістичної партії. 8 листопада 1923 року пивна була відправною точкою для невдалого маршу націонал-соціалістів на Берлін, а у 1925 році саме тут відновилася діяльність націонал-соціалістів, яка тоді була заборонена.
Марш 8 листопада 1923 року або Гітлерівський путч став історичною подією для націонал-соціалістів, яка відтворювалася щороку з 1933 року. Нацисти переосмислили невдалий марш та розповідали про нього як про тріумфальну подію. Щороку ввечері 8 листопада націонал-соціалісти збиралися у «Bürgerbräukeller», щоб вшанувати спробу державного перевороту 1923 року. Адольф Гітлер щороку виступав на цьому заході з промовами. Його виступ вважався найголовнішою частиною святкування.
Про напад
Георг Ельзер готував план нападу місяцями. У свого роботодавця він взяв 250 шматків пресованого порошку для виготовлення справжньої вибухівки. Над вибухівкою він працював на каменоломні у Кенігсберзі. 3 серпня Ельзер прибув до Мюнхена, щоб підготувати замах.
У ніч на 2 листопада він закріпив вибухівки у колоні будівлі пивної та залишив ще додаткову вибухівку. Вранці 6 листопада Ельзер встановив годинникові механізми на вибухівки та виїхав із Мюнхена до Швейцарії.
Вибухівка спрацювала рівно о 21:20 у пивній, як і планувалося, перетворивши будівлю пивної на купу уламків. Вибух не тільки розтрощив міцну колону будівлі, а й спричинив обвал стелі. Вісім людей загинули: сім членів Націонал-соціалістичної німецької робочої партії та офіціантка. Постраждали 63 людини, але Адольф Гітлер залишився живим та здоровим. Річ у тому, що Адольф Гітлер закінчив свою промову у пивній раніше і вже о 21:07 покинув пивну «Bürgerbräukeller».
Спеціалісти з вибухівки поліції Мюнхені та швидко сформована комісія з безпеки Рейха припустили, що замах був здійснений професійними фахівцями. Геббельс почав підозрювати, що це були британці, які на той момент оголосили війну Німеччині після її нападу на Польщу. Багато німців прийняли цю версію за істину. Інші припускали, що націонал-соціалісти могли самостійно влаштувати замах для того, щоб закріпити міф про невразливість Гітлера. Проте прихильників останньої версії швидко депортували до концтаборів.
Для того, щоб підтвердити версію про участь британських розвідників у нападі, нацисти викрали двох офіцерів британської розвідки та привезли їх до Німеччини, щоб британці виступили на показовому судовому процесі після «перемоги». Британці мали виступити як свідки та підтвердити участь їхньої розвідки у нападі на Гітлера у «Bürgerbräukeller».
Арешт Ельзера
8 листопада, ще перед тим, як вибухівка спрацювала, Георг Ельзер був заарештований митниками у румунському місті Констанці за спробу нелегального в’їзду до Швейцарії. До Констанци дійшли новини про замах на Гітлера і тоді деякі предмети у кишенях Ельзера викликали підозру у поліцейських. Гестапо вирішило відправити Ельзера назад до Мюнхена. Там його довго допитували у штаб-квартирі поліції міста. Згодом чоловіка направили до концентраційного табору. Він належав до особливих в’язнів, серед яких були іноземні політики, видатні борці опору, представники європейської знаті. Такі в’язні жили в ізоляторах, але у порівняно хороших умовах.
9 квітня 1945 року Георга Ельзера вбили у концтаборі Дахау. Наказ про його страту надійшов із Берліна. У цей же день нацисти вбили ще кілька бійців опору. Тіло Ельзера спалили, а його прах розвіяли. Не залишилося навіть могили, куди можна було б прийти, щоб вшанувати пам’ять людини, яка намагалася врятувати світ.
Георг Ельзер увійшов в історію як один із героїв німецького опору нацистській диктатурі. Вивченням його історії займалися такі дослідники, як Петер Штайнбах, Йоганнес Тухель, а також науковці Меморіального центру німецького опору в Берліні.