Історики вважають Антона Дрекслера натхненником та наставником Гітлера. У 1919 році він заснував у Мюнхені Німецьку робітничу партію. Вона пропагувала ультраправі погляди та антисемітизм. Дрекслер вперше помітив активного оратора Гітлера на зборах партії. Політик відразу підійшов до Адольфа та запросив стати її новим членом. Вже в лютому 1921 року політичну організацію реформували, а Гітлера назначили її головою, пише munichyes.eu.
Шлях Дрекслера
Антон Дрекслер народився 13 червня 1884 року у Мюнхені. Ріс майбутній політик в сім’ї слюсаря. Закінчив початкову школу та кілька класів на підвищенні кваліфікації. У 1902 році почав також працювати слюсарем в мюнхенській головній майстерні Баварської державної залізниці.
У 1917 році Дрекслер зробив перші кроки у політиці. Він став членом партії Німецька батьківщина. 7 березня 1918 року, спільно з колегами по роботі на залізниці створив Комітет вільних робітників за добрий мир. Сам політик розповідав, що так намагався зміцнити волю робітників до перемоги. Через рік Дрекслер заснував націоналістичне праве консервативне Політичне робітниче коло.
Також він активно висловлювався проти більшовиків та мав антисемітську політичну позицію. У своєму “Політичному пробудженні” Дрекслер називав більшовизм єврейським шахрайством. У 1919 році, спільно з Карлом Харрером заснував Німецьку робітничу партію. У лютому 1920 року її перейменували на Націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію.
Антон Дрекслер у своїй брошурі “Моє політичне пробудження” 1919 року писав про націоналістичну народну громаду. Це була перша програмна брошура націонал-соціалістів. Багато хто вважає, що Гітлер надихнувся способом мислення політика після читання брошури.
Дрекслер був заступником голови партії до 1921 року, поки його не змінив Гітлер. Антон проводив переговори, аби тісніше співпрацювати з іншими правими партіями. В той час Гітлер оголосив про свій вихід з партії. Аби повернутись Адольф висунув ряд вимог, серед яких було головування в Робітничій партії. Так, 1923 року в кінці липня Гітлер очолив партію, а Дрекслера було відсторонено.
У квітні 1923 року Антона важко поранили. Через це Дрекслер був змушений піти у відпустку та лікуватись. Антон стверджував, що пішов на війну добровольцем. Втім, на військову службу його так і не прийняли. На державній залізниці він був зазначений як незамінний працівник.
Коли відбувався гітлерівський путч, Дрекслер відмовився брати в ному участь. У 1923 році Антон очолив “Пожертвування Гітлера”. Організація займалась збором коштів на забезпечення вцілілих у заворушеннях 9 листопада. Після 1934 року Дрекслер перестав брати участь у політичних справах. Гітлер говорив про нього як про людину, що не пройшла достатньої школи життя та залишилась слабкою та сумнівною.
Зустріч з Гітлером
Згідно з історичними даними, у вересні 1919 року капрал Гітлер отримав наказ розслідувати діяльність невеликої політичної групи у Мюнхені. Нею була Німецька робітнича партія.
Німецьку армію дуже цікавило у яких цілях партія використовувала робітників. Військові тоді активно залучалась до придушення марксистських повстань. Так, 12 вересня Адольф отримав наказ перевдягтись у цивільне та потрапити на збори Робітничої партії. Вони проходили в одній із пивних Мюнхена. На збори прийшло двадцять п’ять осіб.
Гітлер уважно слухав, що виголошував Готфрід Федер про економіку. Адольф вже збирався йти, коли один з учасників піднявся та почав розповідати про відокремлення земель Баварії та формування південнонімецької нації з Австрією. Ці слова дуже розлютили Гітлера. Він 15 хвилин висловлював свою незгоду.
Антон Дрекслер говорив, що Адольф має дар ораторства, який можна використати на благо Робітничої партії. Після цих слів та завершення виступу Гітлера, політик поспішив віддати йому брошуру “Моє політичне пробудження”.
Так Дрекслер привів фюрера до партії. Гітлер бачив для себе певні можливості, а дар до виголошення промов швидко зробив його активним членом партії. Він мав чимало прихильників.
Робітнича партія Дрекслера
Антон Дрекслер був особливо незадоволеним Версальським договором. Коли закінчилась Перша світова, Німеччина відчула на собі всю тяжкість переможеної сторони. Версальський договір негативно позначився на економіці країни. Німці, які в окопах боролись за перемогу своєї держави, тепер намагались якось вижити, працювати та сплачувати колишнім ворогам репарації.
Дрекслер був серед особливо незадоволених станом речей. Воювати на війні він не зміг, тож направив весь свій націоналістичний запал на створення партії. Політик активно залучав до неї робітничий клас та пропагував війну. Членів об’єднували лише расистські, антисемітські, націоналістичні та антикомуністичні ідеї, але чіткого політичного плану в них не було.
Економічного вирішення для проблем Німеччини партія не мала. Втім, учасники були певні, що потрібно викоренити єврейські, більшовицькі та капіталістичні елементи, які розкололи країну та змусили програти війну. Після цього Німеччина змогла б повернути колишню славу.
Попри свої переконання та надії на згуртування людей, партійні зустрічі відвідувало небагато осіб. Дрекслер був поганим оратором. На перше зібрання Робітничої партії прийшло всього десять осіб. Від травня до вересня 1919 року кількість членів зросла до 41. Серед них, на той час, вже був Гітлер. Саме він став тим, хто змінив майбутнє партії та світової історії.
Згодом, Адольф витіснив свого наставника з керівної посади. Але сталось це лише після того, як пан Антон змінив назву Робітничої партії на націонал-соціалістичну. В кінцевому результаті, ораторське вміння Гітлера привернуло увагу величезних мас людей. Керована фюрером невеличка партія розпалила найбільший конфлікт із відомих у світі.
Дрекслер, який почав цей клубок подій, загубився в історії. Він був затьмарений вчинками свого колишнього улюбленого учня. Політик помер у 1942 році як і його дітище. Колишня Робітнича партія була на півдорозі до ще однієї поразки у Другій світовій.
Кінець впливу Дрекслера
Репутація Гітлера невпинно зростала. Все завдяки його ораторському таланту. Так, на одній партійній зустрічі Адольф зумів зібрати близько двох тисяч слухачів та долучити до рядів партії двохсот із них. Робітнича партія просто не могла втратити такого таланта.
Гітлер активно боровся за національний соціалізм. За його словами, він лише хотів рівноправності між тими, хто має німецьку кров. Євреї та інші немісцеві громадяни мали втратити права, громадянство та іммігрувати з Німеччини.
Німецький журналіст Конрад Гейден бачив як зростав вплив фюрера. Гроші та вміння маніпулювати принесли Гітлеру цілковиту владу в партії. Засновники, серед яких був сам Дрекслер, намагались обмежити вплив Адольфа. Та вони спізнились. Газета, рейхсвер та члени партії були цілковито на його стороні.
Гітлер мав необмежену владу та ні перед ким не звітував. В той час, Дрекслер скромно задовольнявся лише посадою почесного голови. Гітлер був лідером мюнхенського націонал-соціалістичного руху, що стало кінцем впливу Антона Дрекслера.
Він був основоположником ідеї звернення до робітників з патріотичною програмою. Сам Дрекслер не схвалював насилля та вуличні бої, які потроху ставали головним аспектом діяльності партії під керівництвом Гітлера.