Після смерті батька Альбрехта в 1996 році Франц Баварський став главою дому Віттельсбахів – колишньої правлячої родини Королівства Баварія. У 1918 році його прадід – король Людвіг III – втратив свій престол та став останнім правлячим монархом Баварії. Після Першої світової війни Німецьку імперію було розпущено та натомість створено Веймарську республіку. Від того часу нащадки правлячих родин є лише «претендентами» на неіснуючий трон. У 2016 році Франц отримав титул герцога Баварії. Про одного з найвпливовіших аристократів Німеччини читайте далі на munichyes.
Виходець династії-ворога нацистів
Франц Бонавентура Адальберт Марія Герцог Баварський народився 14 липня 1933 року в Мюнхені. Батько Франца – баварський герцог Альбрехт, а мама – графиня Марія (Маріта) Драшкович, яка походить зі старовинного хорватського дворянського роду.
Оскільки родина Марії не належала до правлячих, то шлюб батьків Франца спочатку вважався морганатичним (укладеним між людьми нерівного становища). Однак у травні 1949 року дід Франца, кронпринц Руппрехт, визнав цей шлюб династичним. Відповідно, Франц став наступником посту глави дому Віттельсбахів та отримав титул «принц Баварії».
Династія Віттельсбахів виступала проти нацистського режиму. Дід Франца Руппрехт став ворогом Адольфа Гітлера, оскільки не підтримав у 1923 році «Пивний путч», коли нацисти вперше спробували захопити владу в Німеччині. Через 10 років Руппрехт послав сина Альбрехта до рейхспрезидента Німеччини Пауля фон Гінденбурга з листом-протестом. В останньому він виступив проти призначення губернаторів на пост голів федеральних земель, а отже, висунув ідею скасування німецького федералізму на користь Баварської монархії. У 1939-му Руппрехт емігрував до Італії, а син Альбрехт із сім’єю оселився в Угорщині.
У Будапешті Франц із братами й сестрами часто відвідував угорських і хорватських родичів. Діти отримували приватні уроки, оскільки в німецькомовних викладало чимало прихильників нацистів.
Арешт та виживання в концтаборі
У березні 1944 року нацистська Німеччина окупувала Угорщину. А вже в жовтні гестапо (таємна державна політична поліція Третього Рейху) заарештувало 11-річного Франца та всю його родину. Сім’ю відправили до нацистських концтаборів, хоча й дозволили залишатися разом. Щодня вони харчувалися лише скибкою хліба. Страждаючи від голоду та хвороб, сім’я ледве виживала, поки у квітні 1945 року не прийшли американські визволителі.
Освіта
Після війни Франц отримав середню освіту в баварській громаді Етталь. Після закінчення школи він вивчав управління бізнесом у Мюнхені та Цюриху. Разом із батьком та сестрою Франц брав участь у «Круїзах королів» – морських турах, організованих королем Греції в 1954–1956 роках, до яких долучалися понад 100 королівських осіб.
Меценат сучасного мистецтва
Після університету Франц захопився сучасним мистецтвом і почав колекціонувати його зразки. До мюнхенського музею Pinakothek der Moderne він привіз колекцію з ранніми роботами німецьких майстрів – художника та скульптора Йозефа Бойса, художника і графіка Георга Базеліца, художника-абстракціоніста Блінкі Палермо, живописця і скульптора Йорґа Іммендорфа та одного з найбільших майстрів німецького постмодернізму Зігмара Польке. Крім того, герцог зробив великий внесок у графічні колекції Staatliche Graphische Sammlung München.
Він став головою і членом рад численних мистецьких організацій. Завдяки добре налагодженим контактам на мистецькій сцені Нью-Йорка, міжнародним зв’язкам та складній долі в епоху нацизму Франц став першим німцем, обраним до Міжнародної ради Museum of Modern Art. У цьому нью-йоркському музеї сучасності тон задавали численні єврейські емігранти.
Франц побудував міцну дружбу з такими американськими художниками, як Джаспер Джонс, Роберт Раушенберг – представниками абстрактного експресіонізму. Крім того, він товаришував з легендарним Енді Ворголом – одним із засновників попарту та культовою постаттю в історії сучасного мистецтва. У списку його друзів був і Ден Флавін – американський художник-мінімаліст, відомий скульптурними об’єктами та інсталяціями, створеними з флуоресцентних ламп.
У 2003 році Франц став першим європейцем, який отримав премію Duncan Phillips Award від вашингтонського художнього музею Phillips Collection. Нагороду присуджують колекціонерам і жертводавцям, які підтримують музеї з 1999 року. У 2009-му він передав свою велику приватну бібліотеку мистецтва ХХ та ХХІ століть мюнхенському Центральному інституту історії мистецтв.
Інша діяльність
Крім сучасних мистецтва й музики, Франц також фанат науки. Він неодноразово підтримував розвиток дослідницького середовища Баварії. Герцог був членом опікунської ради Мюнхенського університету імені Людвіга-Максиміліана, Мюнхенського технічного університету, Мюнхенської школи філософії, науково-технологічного музею Deutsches Museum та Інституту історії Баварії.
Через те що між домом Віттельсбахів і Римською Католицькою Церквою існує тісний зв’язок, Франц багато років працював в керівництві Католицької Академії в Баварії. У 2007 році він співзаснував Nymphenburg Talks – платформу для міжкультурного та міжконфесійного діалогу.
Франц продовжив традицію, розпочату його батьком, зокрема щорічну вечерю в Німфенбурзькому палаці. На цей прийом запрошують приблизно 1500 гостей-представників державної політики, церкви, науки, мистецтва та медицини. А от до палацу Берхтесгаден герцог часто запрошував менші групи для обговорення конкретних важливих для нього тем.
У 2016 році Франц за власний кошт реставрував статую святого Яна Непомуцького, що в словацькому селі Дівіні. Це скульптура з пісковика 1796 року, яка стоїть на кам’яній основі. Статуя має добре художнє опрацювання лику та драпірування святого. Ян Непомуцький – чеський католицький святий, мученик, священник. Прославився вірою в силу правди й закону, боротьбою за незборну свободу.
«Франциск ІІ»
Франц – прямий нащадок дому Стюартів. Якби не Акт про врегулювання 1701 року, він став би наступником британської та ірландської корон королів Стюартів. Через це деякі якобіти (прихильники старшої лінії дому Стюартів на британському престолі) називають Франца «Франциском II, королем Англії, Шотландії, Ірландії та Франції».
Сам Франц у своїх мемуарах претензію на британський престол описував як «чарівний історичний курйоз». До слова, герцог особисто висловив співчуття британській королівській родині після смерті королеви Єлизавети II.
Особисте життя
У 1980 році у Франца з’явився супутник – австрійський скульптор Томас Грейнвальд. Офіційно пара ніколи не узаконювала свої стосунки. У серпні 2011 року герцог з’явився на весіллі принца Георга Фредеріка Прусського в супроводі Грейнвальда та його двоюрідного брата – принца Людвіга. Вперше публічно як пара на публіці Франц і Томас з’явилися в Мюнхені у 2023 році.
Оскільки у Франца немає дітей, то його спадкоємець – брат – 86-річний принц Макс Баварський. У принца Макса 5 дочок і жодного сина, тож титул переходить до його двоюрідного брата – принца Луітпольда та його нащадків.