Кронпринц Баварії, себто спадкоємець трону, та генерал-фельдмаршал Руппрехт Баварський – важлива персона в історії Німеччини. Він зробив великий внесок у політику й військо країни. Як спадкоємець баварського престолу Руппрехт мав привілейований доступ до осіб, які ухвалювали рішення на найвищих щаблях німецького уряду. Водночас мюнхенець брав участь або принаймні спостерігав за більшістю основних політичних і стратегічних дебатів 1914–1918 років. Будучи командувачем спочатку армією, а потім групою армій на Західному фронті, він керував діями 1,5 мільйона осіб у знакових битвах. Докладніше читайте далі на munichyes.
Дитинство й освіта
Руппрехт Марія Луітпольд Фердинанд Віттельсбах народився 18 травня 1869 року в Мюнхені. Він старший із 13 дітей Людвіга III, останнього короля Баварії, та ерцгерцогині Марії Терезії Габсбург-Есте.
Як прямий нащадок Генрієтти Англійської, дочки Карла I Англійського, він претендував на престол Англії, Шотландії та Ірландії. У віці 7 років хлопчик почав навчатися у фрайгера (шляхетський титул) Рольфа Кройсера. В юні роки хлопець проводив багато часу в родинних замках. На сімейній віллі на Боденському озері він розвинув інтерес до спорту.
Освіта спадкоємця престолу була традиційною та консервативною, але він став першим членом королівського дому Баварії, який навчався в державній школі. Зокрема, юнак отримав освіту в мюнхенській гімназії Maximilian-Gymnasium. У вільний від навчання час хлопець займався верховою їздою і танцями. Після закінчення гімназії Руппрехт навчався в Мюнхенському та Берлінському університетах. Через військовий обов’язок він також провчився два роки в престижній Мюнхенській військовій академії. До свого 31 року мюнхенець став генерал-майором.
Командир німецької армії
На початку Першої світової війни Руппрехта відправили на війну в Лотарингію, де він командував німецькою 6-ю армією, що налічувала 250 000 осіб. Завданням командира було полегшити німецькому правому крилу перехід через рівнини Бельгії та Північної Франції та здобути вирішальну перемогу, яка би вибила Францію з війни. В одній із найскладніших битв Руппрехту не вдалося захопити французів у Ельзас-Лотарингії – «імперській провінції» Німецької імперії.
Починаючи з листопада 1914 року, мюнхенець із підконтрольною армією провели 18 місяців в Артуа – історичній області на півночі Франції. Вояки успішно відбивалися від спроб французів прорватися до стратегічно важливого хребта Вімі.
У серпні 1916 року Руппрехт отримав звання фельдмаршала і почав командувати відразу чотирма арміями поблизу бельгійського кордону. У березні 1918 року командир очолював німецький наступ та важливу частину контрнаступу союзників, що призвело до перемир’я.
Після війни генеральство Руппрехта стало об’єктом критики. Зокрема, Еріх Людендорф несправедливо описав його як слабкого командира, успіхи якого залежали лише від дій начальників штабів. Справді, Руппрехту пощастило з начальниками штабів (Конрад Краффт фон Дельменсінген та Герман фон Куль – найталановитіші в тогочасній німецькій армії), проте і Руппрехт відповідально ставився до своїх військових обов’язків.
Руппрехт керував ефективними військовими формуваннями, які досягали своїх цілей в окремих боях. Крім того, він неодноразово перешкоджав планам ворога. Навряд чи можна звинуватити його в тому, що німецька армія остаточно зазнала поразки на Західному фронті.
Вигнання та претензії на престол
В останні дні війни династія Віттельсбахів була повалена з баварського престолу. 12 листопада 1918 року під час хвилі громадянських заворушень Людвіг III оприлюднив декларацію, за допомогою якої звільнив своїх чиновників, офіцерів і солдатів від присяги. Хоча він формально не зрікся престолу, уряд Баварії витлумачив цю заяву як зречення. Після цього Баварія стала республікою та поклала край 738-річному правлінню Віттельсбахів. Через це Руппрехт втратив свій шанс правити землею.
Руппрехт утік до федеральної землі Австрії Тіроль, боячись репресій від короткочасного комуністичного режиму в Баварії під керівництвом Курта Айснера. Перебуваючи далеко від дому, він змінив свою матір, останню королеву Баварії, як спадкоємець. Під англізованим іменем Віттельсбах мав би бути королем Англії Робертом I і королем Шотландії Робертом IV, хоча й ніколи не претендував на ці корони. Однак змінена політична ситуація дозволила йому нарешті одружитися з принцесою Люксембургу Антонією у квітні 1921 року.
Виступаючи проти Веймарської республіки, Руппрехт ніколи не відмовлявся від своїх прав на баварський престол. Після смерті свого батька в жовтні 1921 року, не будучи коронованим королем, він став главою дому Віттельсбахів.
Руппрехт не міг остаточно оселитися вдома до кінця 1919 року. Йому висували звинувачення у військових злочинах, поки справу врешті не було закрито. Руппрехт, хоч і мав вплив на консервативну політику, але диктатор Гітлер не пробачив йому те, що він не підтримав публічно «Пивний путч», коли нацисти вперше спробували захопити владу в Німеччині. Невдалий держпереворот проводила 8–9 листопада 1923 року ветеранська організація на чолі з Гітлером та генералом Еріхом Людендорфом у Мюнхені. Після путчу деяких заколотників вбили, а сам Гітлер потрапив до в’язниці. Тому, Руппрехт був змушений прийняти стриманий авторитет. Йому та його родині заборонили повертатися до Німеччини.
Після початку Другої світової війни колишній командир відправився у вигнання до Італії, оскільки режим переслідував усіх підозрюваних, серед яких був і Руппрехт. У жовтні 1944 року, коли Німеччина окупувала Угорщину, дружину й дітей Руппрехта схопили та помістили в концтабір у Бранденбурзі (тоді він вже був одружений з Антонією Люксембурзькою). У квітні 1945 року їх перевезли до табору «Дахау», де сім’ю звільнила армія США. У цей час чоловік переховувався у Флоренції. Антонія так і не оговталася після полону і померла в 1954 році у Швейцарії.
Останні дні
Після повернення в Німеччину Руппрехт продовжував підтримувати ідею відновлення Баварської монархії в можливому союзі з Австрією. Однак, не знайшовши підтримки від окупаційної влади США, залишив цю мрію. Водночас американська влада ставилася до кронпринца з повагою: генерал Дуайт Д. Ейзенхауер надав йому спеціальний літак для повернення до Мюнхена у вересні 1945 року.
Зі 170 членів баварського парламенту 70 оголосили себе монархістами у вересні 1954 року. Це чітке підтвердження підтримки кронпринца. Помер Руппрехт у серпні 1955-го у віці 86 років. Попрощатися до його замку Німфенбург прийшло приблизно 50 000 осіб. У труні Віттельсбах лежав у формі баварського фельдмаршала.
Особисте життя
У 1900 році Руппрехт одружився з двоюрідною сестрою – герцогинею Марі-Габріелою Баварською – звична справа для династичних шлюбів. Щастя молодят затьмарив біль від викидня, смертей немовлят і хвороби дружини. Вона померла у віці 34 роки. Щодо дітей, то син Луітпольд помер від поліомієліту, дочка Ірмінгард Марія – від дифтерії, а ще один син Рудольф – від діабету. Вижив лише син Альбрехт. У 1921 році Рупрехт одружився з Антонією Люксембурзькою, дочкою великого герцога Люксембургу Вільгельма IV. У пари народилося шестеро дітей.
Загалом, на відміну від свого батька, монарха з далекосяжними амбіціями, Руппрехт вважав за краще залишатися на задньому плані та суворо відокремлювати політичні й королівські справи. Він користувався великою повагою серед свого народу й прославився як покровитель баварської культури та образотворчого мистецтва.