Одним із найвідоміших та найпопулярніших районів Мюнхена є Швабінг. Ще здавна він асоціювався із мистецтвом, культурою та радістю. Наприкінці XIX століття район Швабінг був місцем зустрічі інтелектуалів та митців, а у 1960-х роках тут гуляла молодь. Більше про початок загальноєвропейського молодіжного бунту у ті часи розповість munichyes.eu.
Район Швабінг та початок молодіжного повстання
У цьому легендарному районі Мюнхена проходили найцікавіші події. Наприклад, у численних клубах із живою музикою виступали Pink Floyd і Джимі Хендрікс та інші відомі люди. На противагу цьому на вулицях лунали протести. Хочеться пригадати, як це було.
У 1960-х роках було чимало заворушень у цьому районі, на які поліція одразу реагувала. У червні 1962 року поліція мала прибути на Леопольдштрассе через декількох молодих музикантів. Події розвивалися стрімко, і почалася велика бійка та заворушення. Наступні події були ще масштабнішими.
Навколо Університету Людвіга Максиміліана почалася справжня вулична битва, у якій взяло участь приблизно 40 000 молодих протестувальників. Це була молодь не лише з Мюнхена, але й з інших міст. Внаслідок цього сотні людей заарештували, дії поліції критикували та засуджували. Саме тому бунт у районі Швабінг став початком загальноєвропейського молодіжного повстання 1960-х років.
«Швабінські заворушення»
Увечері 21 червня 1962 року декілька молодих музикантів співали російські народні пісні у районі Швабінг. У той вечір тисячі молодих людей протягом п’яти днів вели вуличні бої з поліцією. Радіо з ентузіазмом розповідало про події тих днів, а гості місцевих кав’ярень залазили на столики для кращого огляду.
Міліціонери намагалися за допомогою гумових палиць виконати наказ начальника міліції:
«Порядок за будь-яку ціну!»
Представники правоохоронних органів, здебільшого це були ті, хто брав участь у війні, кидали всі сили проти некерованої молоді. Очевидці пригадували, що міліціонери атакували все, що траплялося їм на шляху.
Як вже зазначалося, сотні людей були арештовані. Це були абсолютно невинні люди, були й ті, хто отримав поранення, включно з турецьким консулом та його дружиною, головою Мюнхенського відділу у справах молоді.
Хочеться більше розповісти про розвали та молодь тих часів.
Райнер Лангханс та Уші Обермаєром
Райнер Лангханс є німецьким письменником, режисером та актором, який відомий своїм членством у Комуні I, політично мотивованій житловій громаді (січень 1967-листопад 1969). Уша Обермаєр працювала фотомоделлю, була прихильницею сексуальної революції під час руху 1968 року. Лангханс та Обермаєр сприяли радикалізації молодіжного руху, закликаючи до більш активних дій та боротьби за свої ідеали.
Райнер та Уші перебували у стосунках до 1973 року, вони жили у Комуні Хай-Фіш (вживається також назва Комуна Акул), заснованій Томасом Альтгофом. Спочатку пара закоханих зустрілися у Комуні I у Берліні. Політично мотивована група була відома операцією «Пудингове вбивство», яка передбачала спланований напад на віцепрезидента США Гамфрі. Після цих подій Райнера Лангханса було заарештовано разом ще з декількома членами групи.
Райнер Лангханс та Уші Обермаєром переїхали до Мюнхена для заснування власної комуни «Хай-Фіш». Райнер досі живе у районі Швабінг, залишаючись вірним девізу Комуни I:
«Приватне – це політичне»
Чоловік полюбляє їздити по улюбленому району на велосипеді, одягнений повністю у біле вбрання.
Як розважалися мюнхенці у 1960-х?
Наприклад, Уші Обермаєр була фотомоделлю та досліджувала місцеві клуби. Прикладом такого закладу у Мюнхені був клуб «Велике яблуко» за адресою Leopoldstraße 23. Клуб відкрили у 1963 році, це була дискотека. Згодом у заклад стали запрошувати музикантів, проводити концерти. Справді легендарним виявився виступ Джимі Хендрікса у 1966 році, адже це був його перший концерт у Німеччині. Красуня Уші закохалася у музиканта, а згодом написала книгу: «Високі часи. Моє дике життя». Читачі у цій книзі більше дізнаються про численні дикі ночі Уші у місцевому барі.
Ще одним видовищним та популярним закладом був «Blow Up» на Елізабетмаркт. Саме тут проходили масштабні вечірки у будівлі, де нині знаходиться театр Шаубург. Нічний заклад міг прийняти 2 тисячі людей, однак у перші ж вихідні прийшло 3 тисячі людей. Можна лише уявити натовп молоді, які обожнюють вечірки. Крім танців передбачена була ще одна розвага – битва фарбами, тому молодь поверталася додому втомленою, брудною від фарби, але щасливою.
А у 1968 році жителі Мюнхена запам’ятали концерт Pink Floyd у Blow Up. Загалом, у 1960-х роках у Мюнхені було близько 50 клубів з живою музикою. Тут грали великі джазові клуби. Серед гостей закладів можна було побачити військовослужбовців, а також студентів Університету телебачення та кіно.
Молодіжний рух як загроза
Саме так сприйняло цей рух старше покоління. На їх думку молодіжний рух був загрозою їх традиційному стилю життя, адже охоплював:
- сексуальну мораль. Молодь 1960-х років відходила від суворих норм сексуальної поведінки, які панували у попередні десятиліття. Популярними були ідеї свободи стосунків. Старше покоління обурювалося, адже вони дотримувалися традиційних поглядів на шлюб та родину;
- музику, молодь захоплювалася роком та бітом, що стало справжньою революцією у музичній культурі. Для старшого покоління така музика з енергійними ритмами та бунтарськими текстами сприймалася як щось непристойне та небезпечне;
- одягом, наприклад, штани замість спідниць, мініспідниці. Молодь почала експериментувати з одягом, віддаючи перевагу вільним та яскравим стилям;
- молодь критикувала надмірне задоволення потреб у споживчих товарах. Молоде покоління виступали за простий та автентичний спосіб життя;
- авторитет влади. Молодь прагнула свободи та самовираження, особистого розвитку, що суперечило поглядам їх батьків та рідних.
Варто зауважити, що молодіжні протести були вбудовані у консервативні рухи. Їх представники часто виступали проти репресивних заходів, які у ті часи класифікувалися як «фашистські». Прикладом є 1965 рік, коли юніорська національна легкоатлетична команда погрожувала страйкувати у Доле. Авторитарне керівництво команди прагнуло розв’язати дисциплінарну проблему, заборонивши члену команди брати участь у міжнародних змаганнях на короткий термін. Французькі журналісти допомогли чиновникам поступитися, однак не надовго. Це була підготовка до наступного страйку, але вже у 1969 році.
Результат «швабінських заворушень»
Та повернемось до «швабінських заворушень» та їх катастрофічних наслідків. Згодом зазначали, що було заарештовано приблизно 400 осіб, які отримали штрафи або були ув’язненими. Численні скарги на представників правоохоронних органів, які зловживали своїми повноваженнями, залишилися без наслідків.
Поліція Мюнхена була змушена переглянути свій підхід. Були розроблені під керівництвом Манфреда Шрайбера нові стратегії деескалації, які згодом знадобилися під час заворушень 1968 року. У рамках поліційних реформ у Мюнхені навіть призначили поліційного психолога, розширено засоби охорони правопорядку шляхом використання знімальних груп.
Здавалося, що боротьба між молоддю та охоронцями старого порядку будуть тривалими, однак все швидко скінчилося.