Максиміліан Йозеф Гарнерін де Монтгелас (1759–1838) — видатний баварський державний діяч, якого часто називають «реформатором Баварії» та символом модернізації Мюнхена. Народжений 12 вересня 1759 року у Мюнхені, столиці курфюрстства Баварія, він став ключовою фігурою у перетворенні традиційного германського князівства на сучасну державу. Його реформи, натхненні ідеями Просвітництва, радикально змінили адміністративну, економічну та соціальну структуру Баварії, зробивши Мюнхен центром прогресу в Європі на межі XVIII–XIX століть. Більше розповість munichyes.eu.
Раннє життя та початок кар’єри
Монтгелас походив із дворянського роду савардського походження. Його батько, Джон Сигізмунд Гарнерін, барон Монтгелас, служив у війську курфюрста Максиміліана III Йозефа.
Мати, Урсула фон Траунер, походила з баварської аристократії. Освіту Максиміліан здобув у престижних школах Нансі, Страсбурга та Інґольштадта. Через савардське коріння він вільно володів французькою, ніж німецькою, але завжди вважав себе баварцем. Ця космополітичність визначила його просвітницький світогляд.
У 1779 році Монтгелас вступив на державну службу у цензурному департаменті Мюнхена. Його симпатії до ордену ілюмінатів — таємного товариства з антиклерикальними поглядами — призвели до конфлікту з курфюрстом Карлом Теодором. У 1780-х роках він переїхав до Цвайбрюккена, де став приватним секретарем герцога Максиміліана Йозефа, майбутнього курфюрста Баварії. Тут Монтгелас набув досвіду у дипломатії та реформах. У 1798 році він брав участь у другому конгресі у Раштатті, де обговорювалася реорганізація Німеччини після Французької революції.
Злет до влади: альянс з Наполеоном
У 1799 році Максиміліан Йозеф став курфюрстом Баварії, і Монтгелас повернувся до Мюнхена як головний радник. Він швидко став де-факто правителем, керуючи зовнішньою та внутрішньою політикою. Ключовим кроком став альянс з Наполеоном: у серпні 1805 року підписано договір у Богенгаузені, за яким Баварія приєдналася до Франції у Третій коаліційній війні. Це рішення, хоч і спірне, врятувало Баварію від австрійської окупації.
У 1806 році, завдяки протекції Наполеона, Баварія перетворилася на королівство. Монтгелас домігся значного розширення території: анексовано церковні землі, вільні міста та малі князівства, як-от Валлерштайн. Це подвоїло площу Баварії, а Мюнхен став справжньою столицею — символом нової ери. Проте альянс з Францією коштував Монтгеласу репутації: його звинувачували в «непатріотизмі». Навіть після поразки Наполеона у 1813 році Монтгелас спочатку підтримував Францію, але у 1814-му, під тиском короля та маршала Вреде, Баварія перейшла на бік союзників.
Реформи: основа модерної Баварії
Реформи Монтгеласа, викладені в його меморандумі 1796 року «Ансбахський мемуар» (опублікований 1970-го), стали революційними для феодальної Європи. Натхненні ідеями Вольтера та Руссо, вони охопили всі сфери життя. Адміністративна централізація: Створено сучасні міністерства замість феодальних палат. Введено регламент цивільної служби, де пріоритет віддавався освіті, а не походженню чи релігії. Державні службовці отримали стабільні зарплати та пенсії.
Економічні зміни: Скасовано внутрішні мита, запроваджено вільну торгівлю. Розроблено кадастрову систему для оподаткування — дворянство та духовенство вперше платили податки на рівних. Це стимулювало зростання Мюнхена як промислового центру.
Соціальні реформи: У 1808 році прийнято першу сучасну конституцію Баварії, яка скасувала залишки кріпацтва. У 1812-му — новий кримінальний кодекс, що заборонив тортури. Введено загальну освіту, обов’язкову військову службу та вакцинацію. Секуляризація церковних земель зменшила вплив католицької церкви, розширено права протестантів і надано юридичний статус єврейським громадам (хоч з дискримінаційними реєстрами).
Монтгелас протидіяв парламентаризму, вважаючи його хаотичним; парламент 1808 року так і не скликано через війни. Його стиль правління — авторитарний, але ефективний. Мюнхен розквітнув: побудовано нові будівлі, розбито Англійський сад, засновано академії.
Падіння та спадщина
У 1817 році, під тиском консерваторів і королеви Кароліни, Монтгелас був відсторонений від влади. Він увійшов до Баварської палати лордів, але вже не мав впливу. Помер 14 червня 1838 року у Мюнхені. Був одружений з графинею Ернестіною фон Арко, мав вісім дітей. У 1809-му отримав графський титул.
Спадщина Монтгеласа амбівалентна: з одного боку, він модернізував Баварію, зробивши її зразком для Німеччини; з іншого — його наполеонівська орієнтація спричинила втрати. Сьогодні у Мюнхені на Променаденплац стоїть його алюмінієва статуя (2005, автор Карін Сандер). У 2009-му, до 250-річчя, засновано премію Монтгеласа за франко-німецьку співпрацю. Реформи Монтгеласа заклали основу конституційним змінам 1818-го та єдності Німеччини.
Монтгелас — втілення просвітницького реформатора: прагматик, дипломат, візіонер. Завдяки йому Мюнхен перестав бути провінційним містом і став перлиною Європи. Його гасло — «раціональна держава» — досі надихає.
Використані джерела: napoleon, deutsche-biographie, 1809.tessmann.