Перша світова війна (1914–1918 рр.) стала одним із найкривавіших конфліктів в історії людства, забравши мільйони життів і перевернувши політичну карту Європи. Мюнхен, як столиця Баварії та важливий культурний і адміністративний центр Німеччини, не став ареною масштабних боїв. На відміну від фронтових зон Франції, Бельгії чи Східної Європи, де розгорталися ключові битви, Мюнхен залишався тиловим містом. Тут не було траншейних війн чи артилерійських обстрілів на кшталт тих, що відбувалися під Верденом чи на Соммі. Однак «бої під Мюнхеном» можна інтерпретувати ширше: як участь тисяч мюнхенців і баварців у далеких битвах, мобілізацію армії з міста та його вплив на хід війни. Цей текст розкриває роль Мюнхена в контексті Першої світової, спираючись на історичні факти, і присвячується пам’яті тих, хто відійшов від дому, щоб боронити імперію. Більше розповість munichyes.eu.
Мобілізація: від ентузіазму до реальності
Війна почалася для Мюнхена 28 липня 1914 р., коли в Європі спалахнула криза через вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда. 1 серпня імператор Вільгельм II оголосив загальну мобілізацію. У Мюнхені, на Одеонсплац, зібралися тисячі людей. Вони співали «Вахту на Рейні» та «Німеччина, Німеччина понад усе», вірячи в блискавичну перемогу. Король Баварії Людвіг III, відомий як «Молочний фермер» через любов до сільського господарства, вийшов на балкон Відтельсбахерського палацу й оголосив мобілізацію. Баварія, хоч і автономна у складі Німецької імперії, мала власну армію – близько 550 тис. солдатів до 1918 р.
Мюнхен став головним транспортним вузлом. З головного вокзалу (Hauptbahnhof) відправлялися потяги з резервістами до фронту. Будівля Wehramt на Вінцерерплац (нині Вінзерерплац) була центром постачання: тут формували підрозділи, видавали амуніцію. Близько 13 тис. мюнхенців щодня проходили медкомісії. Перші ешелони рушили 4 серпня до Франції. Багато хто вірив: «До Різдва будемо вдома!» Але реальність виявилася жорстокою. Баварія надсилала на Західний фронт три активні корпуси та три резервні, загалом понад 200 тис. бійців.
Хоча прямих боїв біля Мюнхена не було, місто зазнало перших ударів з неба. 10 березня 1916 р. французькі авіатори скинули три бомби на околиці – це був один із перших авіаналетів на Німеччину. Руйнувань було мало, але страх поширився. Мюнхенці ховалися у підвалах, а влада посилила ППО. Цей інцидент символізував, як війна дісталася й до тилу.
Баварці на фронтах: ключові битви з мюнхенським акцентом
Хоча Мюнхен не бачив окопів, його сини гинули у найкривавіших боях. Баварська армія, сформована з місцевих рекрутів, відіграла помітну роль на Західному фронті. Битва на Марні (6–12 вересня 1914 р.) — перша велика поразка німців. За планом Шліффена, 1-ша армія під командуванням генерала фон Клука мала оточити Париж. Баварський 6-й корпус (близько 40 тис. солдатів, багато з Мюнхена) маршував через Бельгію. Вони зіткнулися з французами біля річки Марни. Бої були жорстокими: артилерія, кавалерійські атаки, рукопашні бої. Баварці утримували фланг, але союзники (Франція, Британія) прорвали лінію. Втрати складали 250 тис. німців, з них тисячі баварців. Мюнхен отримав перші списки загиблих – шок для ентузіастів.
«Різдвяна битва» – спроба німців прорвати бельгійську оборону. Баварська резервна дивізія (включно з 16-ю баварською) штурмувала окопи біля Іпра. Тут вперше застосували отруйний газ (хлор). Мюнхенські добровольці, як Адольф Гітлер (тоді рядовий у Лістському полку), пережили пекло: дощ, бруд, газові атаки. Баварці втратили 5 тис. вбитими. Битва стабілізувала фронт, але коштувала 100 тис. життів обом сторонам.
Одна з найстрашніших була битва на Соммі – 1,2 млн втрат. Британці атакували, німці оборонялися. Баварська 18-та резервна дивізія (мюнхенці у складі) тримала траншеї біля Типваля. 1 липня британці пішли в атаку – 57 тис. втрат за день. Баварці контратакували, використовуючи міномети. Тут загинув художник Франц Марк, мюнхенський експресіоніст, доброволець. Втрати баварців: понад 10 тис. Сомма стала символом марної загибелі – окопи затопило водою, трупи гнили у багні.
Битва при Вердені отримала назву «М’ясорубка» – 700 тис. втрат. Німецький генерал Фалькенгайн хотів «викровитити» Францію. Баварські дивізії (3-тя, 4-та гвардійські) штурмували форти Дуомон. Артилерія била тисячами снарядів на годину, земля тремтіла. Мюнхенці тримали лінію під градом вогню, де температура сягала 50°C у пеклі боїв. Баварці захопили ключові висоти, але фронт завмер. Загинуло 163 тис. французів і 143 тис. німців.
Третя битва на Іпрі також увійшла в історію. Дощ перетворив Фландрію на болото. Баварська 1-ша гвардійська дивізія оборонялася від канадців і британців. Мюнхенські солдати тонули у багнюці, боролися з мишами та тифом. Втрати: 500 тис. Битва не дала прориву, але підірвала мораль.
Баварці також билися на Східному фронті (Танненберг, 1914) та в Італії (на Піаве, 1917). Загалом Баварія втратила 350 тис. загиблими – 13% населення. Мюнхенські газети друкували некрологи щодня, кладовища розширювалися.
Тил: голод і страйки у Мюнхені
Поки солдати гинули, Мюнхен голодував. Блокада Антанти паралізувала імпорт. Взимку 1916/17 рр. була «Ріпова зимa» (Dotschenwinter): картоплі не було, їли ріпу, яка викликала діарею. Хліб – по талонах, м’ясо – раз на тиждень. У місті спалахнули епідемії: тиф, грип «іспанка» (1918) забрав 5 тис. мюнхенців. Жінки працювали на заводах (Bayerische Motoren Werke, нині BMW, виробляла двигуни для літаків). Антисемітизм посилився: у 1916 р. склали «юденлісти» – списки євреїв, звинувачених в ухиленні від служби. Але євреї-мюнхенці служили поряд з іншими – 12 тис. з Баварії, а 1,8 тис. з них були нагороджені Залізним хрестом.
Страйки вибухнули у січні 1918 р.: 10 тис. мюнхенців вимагали хліба. Поліція розігнала демонстрації. Місто стало осередком пацифістів: Курт Айзнер, соціаліст, агітував проти війни.
Кінець війни та революція
11 листопада 1918 р. – Комп’єнське перемир’я. У Мюнхені солдати повернулися змарнілими, без ілюзій. Король Людвіг III втік 7 листопада, боячись бунту. Курт Айзнер проголосив Фрайштатт Баварія – першу республіку. Але вбивство Айзнера в лютому 1919 р. призвело до хаосу. 7 квітня виникла Баварська Рада республіка під Ернстом Толлером. Комуністи взяли владу, але 3 травня рейхсвер (урядові війська) увійшов до Мюнхена. Почалися вуличні бої: барикади на Марієнплац, кулеметні черги. Понад 700 загиблих, тисячі арештованих. Ці «бої під Мюнхеном» – єдині справжні сутички у місті, але вже після війни.
Мюнхен став колискою правих: тут зародився нацизм. Пивний путч 1923 р. – спроба Гітлера (ветерана баварського полку) повалити уряд.
Спадщина Мюнхена
Перша світова не залишила Мюнхену руїн, як Лілль чи Реймс, але забрала душі. Місто, що відправило 100 тис. синів на фронт, отримало назад 70 тис. калік. Сьогодні Меморіал полеглих на Весткрейцфрідгоф нагадує про це. Виставки в NS-Dokumentationszentrum та Єврейському музеї розкривають травми: від ентузіазму до розпачу. Бої «під Мюнхеном» – це не локальні битви, а глобальна трагедія, де баварці платили кров’ю за імперські амбіції. Війна сформувала сучасну Європу, а Мюнхен – символ стійкості: з руїн революції виріс центр миру.
Використані джерела: hypotheses, portale.hdbg, nsdoku.