30 квітня 1945 року американські війська ввійшли до Мюнхена та поклали край нацистському правлінню у місті, яке відіграло ключову роль у становленні нацистського режиму. Американські солдати майже не зустріли опору на своєму шляху, але ця історія все одно заслуговує уваги. У цій статті ми розкажемо про те, як проходила операція зі звільнення Мюнхена. Далі на munichyes.eu.
Початок операції
21 квітня 1945 року мюнхенська міська газета повідомила містян про бомбардування між 10:16 і 11:05 ранку. У цей період на місто впало 1400 вибухових бомб і 15 000 запалювальних бомб. Бомбардування призвело до 106 загиблих та серйозних руйнувань міста. Саме у Мюнхені почалася історія націонал-соціалістичної ідеології і партії, а тепер місто перетворилося на руїни. На той момент жителі міста вже точно втратили віру у перемогу Гітлера. Вони бачили своїх загиблих друзів, родичів, які були поховані під уламками будинків.
Американські війська наближалися. Їхні літаки скидали на місто листівки, які повідомляли про це. Попри повну відсутність надії на перемогу, мюнхенська преса продовжувала друкувати нацистські гасла.
Про опір «Акції свободи Баварії»
У Мюнхені було кілька офіцерів, які збиралися повстати проти керівництва націонал-соціалістичної партії. Цей рух очолював капітан Руппрехт Гернгросс. Люди навколо Гернгросса були консервативними та патріотичними, але вони були патріотами Баварії. Вони наголошували на тому, що Баварія – це свята земля для них, яка повинна звільнитися від нацизму та прусського мілітаризму для того, щоб повернути своє колишнє значення. Свій рух вони прозвали «Акціями свободи Баварії»
Головна мета цього руху – це без бою передати місто американцям просто тому, що вони хотіли запобігти більшим нещастям і втратам. Вони розуміли, що були занадто слабкими для самостійного опору, тому просто чекали, коли американські війська прийдуть їм на допомогу.
28 квітня 1945 року
28 квітня Генгросс та його офіцери почали операцію під назвою «полювання на фазанів». Вони прийшли до губернатора Баварського рейху Франца Ріттера фон Еппа для того, щоб переконати його здати війська американцям. Епп відмовився.
Проте в інших областях операція пройшла достатньо успішно. Наприклад, повстанцям вдалося взяти під контроль радіостанцію, ратушу та декілька інших державних установ.
Гернгросс оголосив по радіо, що «Акції свободи Баварії» захопили урядову владу, тому на часі ліквідувати функціонерів націонал-соціалістичної партії. Це була утопічна ідея, адже нацистські правителі залишалися ще достатньо сильними, щоб завдати удару у відповідь. Гернгросу вдалося сховатися у горах, але після повстання нацисти вбили понад 40 людей у Мюнхені та Баварії.
Американська армія у Дахау
На шляху до Мюнхена американські війська зупинилися у Дахау, щоб звільнити в’язнів концентраційного табору. 29 квітня вони ввійшли на територію табору, де побачили тисячі виснажених в’язнів і купу трупів. Коли в’язні побачили американських солдатів, вони відчули велике полегшення. Ув’язнений Ніко Рост, який був голландським журналістом описав цей момент у своєму щоденнику. Він написав, що напруга, яка накопичувалася за останній час, була нарешті знята. Тисячі людей сміючись, плачучи та кричачи кинулися до американців.
На той момент у таборі перебувало понад 30 тисяч в’язнів. Значна частина нацистських військ тоді уже покинула територію табору, але американці все одно зустріли невеликий опір на своєму шляху. Коли американські солдати побачили жахи табору, вони від гніву розстріляли 40 есесівців.
За спогадами солдатів, біля табору дуже смерділо. Тоді солдати знайшли потяг, який був наповнений трупами. Цей потяг увійшов в історію як «Потяг смерті». У потягу сотні людей були розстріляні по дорозі, сотні померли від голоду та спраги. Це був не єдиний такий випадок, але саме ця історія стала відомим завдяки фотографіям потягу, які зробили американські солдати.
Вигляд тих, хто вижив, теж був жахливим. В’язні були виснажені, страждали від захворювань та голоду.
30 квітня 1945 року
30 квітня 1945 року американські солдати рушили у місто з усіх сторін. Вони майже не зустріли опору, крім обстрілу у Фраймані та інших передмістях. Вранці 30 квітня 3, 42 і 45 дивізії 7-ї армії США зайняли місто.
Журналіст-емігрант із Гамбурга Ернест Лангендорф, який тоді служив у підрозділі психологічної війни США, разом зі своїми людьми приїхав на Марієнплац на джипі. Він писав про те, що у цей момент поряд почали з’являтися перші люди. Спочатку вони тримали дистанцію, але вже за кілька хвилин вся площа була наповнена людьми. Дівчата обіймали військових, а заборона на братання була порушена. Атмосфера була дуже весела і сповнена надій. Виявилося, що Лангендорф приїхав до Мюнхена на своєму джипі приблизно у той самий час, коли Гітлер покінчив життя самогубством.
Проте попереду було ще багато роботи: у Мюнхені треба було розчистити п’ять мільйонів кубометрів завалів, 264 тисячі жителів залишилися без дому, а 35% усіх магазинів лежали у руїнах.