У 1848 році Європа переживала масштабні політичні та соціальні зміни. Революційні хвилі прокотилися по всьому континенту. Мюнхен не став винятком. Революція 1848 року у Баварії, як і в інших частинах Німеччини, була реакцією на соціально-економічні труднощі. Мюнхен став важливим центром революційних подій, що відбулися під впливом націоналізму, лібералізму та соціалізму. Ця стаття присвячена аналізу подій 1848 року у Мюнхені та значенню цих подій для баварської та німецької історії. Далі на munichyes.eu.
Початок революції
Революційна іскра поширилася з Франції на всю Європу. Після новини про завершення влади французького короля Луї-Філіпа у лютому 1848 року ліберали почали вимагати парламентських виборів, скасування цензури та реформи судової системи. У деяких європейських містах відбувалися жорстокі сутички революціонерів з владою. У результаті монархам довелося поступитися та почати зміни. Вже у травні 1848 року у Франкфурті зібралися Установчі національні збори з метою заснування німецької національної держави.
У Баварії також на початку 1848 року у багатьох містах були протести. Погані врожаї призвели до високих цін, а заробітна плата при цьому падала. Потім відбулася гучна справа Лоли Монтез. Лола Монтез була коханкою короля Баварії Людвіга І, яку критикували за дорогий спосіб життя та великий вплив на політику. У лютому 1848 року король вислав Лолу Монтез з країни.
Звістка про французьку революцію дійшла й до Баварії. 3 березня громадяни підписали петицію із закликом до реформ та забезпечення громадянських свобод. Вже через день почалися мітинги. Демонстранти увірвалися на збройовий склад Мюнхена та озброїлися.
6 березня король опублікував «Березневу прокламацію», у якій зазначив, що народні бажання завжди знаходили відгук в його серці. Король пообіцяв повну свободу друку, вдосконалення виборчої системи та реформи у судовій системі.
19 березня 1848 року король Баварії Людвіг І оголосив про своє зречення. Його наступником був Макс ІІ. Новий король спочатку представлявся як ліберальний і національно налаштований діяч. Він називав себе «конституційним королем». Разом з цим Макс ІІ усіляко намагався стабілізувати баварську монархію після революцій.
Політичні рухи у Мюнхені
У «Березневій прокламації» короля нічого не було сказано про свободу асоціацій, але з початком революції населення почало збиратися та створювати політичні спільноти без дозволу.
У Мюнхені з’явилося п’ять основних політичних рухів: асоціації демократів, робітників, лібералів, консерваторів і політичних католиків. Ці рухи відіграли важливу роль у формуванні політичної волі суспільства. Кожна з асоціацій виступала публічно, репрезентувала свої політичні цілі та брала участь у виборах.
Виникали політичні дискусії, під час яких обговорювалися різні важливі питання, у тому числі питання про те, чи повинна Німеччина стати республікою або виборною монархією, чи слід надати чоловічому населенню виборче право, чи повинна новостворена держава охоплювати Австрію.
На державних виборах наприкінці 1848 року у Мюнхені перемогли консервативні представники, яких підтримували «Конституційно-монархічна асоціація» та «Асоціація за конституційну монархію та свободу віросповідання». Консерватори знайшли підтримку серед церков, високопосадовців, ремісників і торговців. Проте по всій Баварії перемогли ліві.
Репресії
Політичні рухи розвивалися, але водночас посилилися дії поліції. У березні 1848 року влада почала шпигувати за настроями громадян. Поліція затримувала підозрюваних у бунтівній діяльності. Попри спроби контролю, демократичні сили нарощували свій вплив. Однак у 1849 році революція зазнала поразки, після чого почалися десять років політичних репресій не лише у Баварії, а й в усій Німеччині.