У квітні 1854 року 16-річна Єлизавета на прізвисько Сісі вийшла заміж за 23-річного імператора Австрії Франца Йосифа І. Під час весільних урочистостей тисячі людей вишикувалися на вулицях Відня, а от сама Сісі в дорозі до імператорського палацу ридала – приголомшена та налякана. Докладніше далі на munichyes.
Через двоїсте ставлення до громадських обов’язків і небажання виходити заміж Єлизавету Баварську порівнювали з королевою Франції Марією-Антуанеттою. Однак, на відміну від Марії-Антуанетти, відсторонена Сісі все життя відмовлялася від власних цілей, а лише прагнула цілковитої свободи. Нерідко австрійську імператрицю порівнювали і з принцесою Діаною через переслідування пресою, людяність, нехтування придворним етикетом, депресивний настрій, серйозний розлад харчової поведінки та таке ж трагічне завершення життя.
Маючи авторитет і владу, Сісі не відчувала щастя. Ізольована в палаці, вона страждала на психічну хворобу, оплакувала самогубство улюбленого сина, а потім відправилася блукати земною кулею в пошуках спокою – і все це перед смертю від рук італійського анархіста.
Дитинство
Сісі народилася 24 грудня 1837 року в Мюнхені в сім’ї герцога Максиміліана Йозефа та принцеси Людовіки Баварської, зведеної сестри короля Людвіга I Баварського. Від ексцентричного батька вона успадкувала віру в прогресивні демократичні ідеали та пацифізм, незвичайні для королівських осіб того часу. Від практичної матері вона розвинула любов до приватного життя та страх перед громадськими обов’язками – непритаманні імператриці риси.
Дівчинка зростала, катаючись на конях і мандруючи горами. Як Сісі, так і її брати й сестри росли в дуже неспокійному середовищі. Дівчина часто пропускала уроки на користь їзди верхи сільською місцевістю. Юна герцогиня мала особистий звіринець. До музики дівчина була байдужою, а от по-справжньому її цікавило малювання: Сісі писала пейзажі та ілюструвала різні моменти у своєму щоденнику.
Заміжжя й душевна пригніченість
У 1853 році ерцгерцогиня Софія – владна мати 23-річного імператора Австрії Франца Йосифа І – вирішила одружити свого сина з власною племінницею Гелен. Проте стосунки між нареченими не склалися. Згодом імператор захопився тендітною та сором’язливою Сісі – сестрою Гелен. Сісі так нервувала в моменти його залицянь, що буквально не могла їсти. Сісі ідеально підходила на роль дружини, адже це мав бути династичний шлюб, тобто імператор мав одружитися з кимось із «потрібної» сім’ї.
У квітні 1854 року імператор Франц Йосиф І уклав шлюб із двоюрідною сестрою Єлизаветою. Згодом аристократське життя почало обтяжувати Сісі. Ерцгерцогиня Софія деспотично контролювала невістку. Дворовий віденський етикет суворо визначав правила життя Єлизавети, позбавляючи її будь-якої свободи.
Скарги чоловікові не давали результату: Франц Йосиф І мав надто багато державних турбот. Імператор постійно перебував між двох вогнів: відчував безмежну любов до матері й водночас сильне кохання до дружини. М’якість характеру не давала йому домогтися примирення двох важливих для нього дам.
Сісі часто залишалася вдома наодинці. У цей час вона писала депресивні вірші, багато читала та каталася верхи, що дарувало ілюзію свободи. Не відчувши розуміння від оточення, імператриця замкнулася в собі. Вона ненавиділа публічність та часту появу незнайомців у домі. Сісі нерідко нехтувала придворним етикетом, починаючи від реверансів і вітань та завершуючи довжиною рукавичок і глибиною декольте.
Єлизавета народила Францу Йосифу І трьох дітей – двох доньок та сина. Сісі дозволялося бачитися з дітьми тільки в певні години. Завдяки втручанню чоловіка немовлят поселили трохи ближче до матері. Однак доля завдала Єлизаветі нищівного удару. Під час поїздки разом із дітьми до Угорщини, дівчатка захворіли, внаслідок чого дворічна Софія померла на очах Сісі.
Незважаючи на зовнішній цинізм, Сісі була так само зациклена на своїй красі, як і публіка. На підтримання гарного зовнішнього вигляду вона щодня витрачала 3 години в перукарні та ще годину – на те, щоби затягнути міцно корсет для вузької талії. Одержима стрункістю Єлизавета дотримувалася суворої дієти та проводила фанатичні тренування. Деякий час вона харчувалася лише бульйоном або ж узагалі сирим молоком, апельсинами та яйцями. Крім того, кожного дня Сісі займалася спортом – верховою їздою, фехтуванням, пішими прогулянками, силовими вправами в тренажерному залі тощо.
Любов до Угорщини та психічні проблеми
На початку свого правління Сісі глибоко зацікавилася Угорщиною – бунтівною частиною імперії її чоловіка. Вона вважала, що угорський народ заслуговує більшої свободи.
У 1867 році Франц Йосиф I затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійська імперія була перетворена на дуалістичну державу – Австро-Угорщину. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент. Тоді Франц Йосиф І був коронований королем Угорщини, а Сісі стала королевою.
Сісі насолоджувалася своєю роллю потішниці «простих» людей імперії й часто приходила до лікарень і благодійних палат без попередження. Королева-консорт продемонструвала напрочуд приземлену поведінку: вона тримала за руки хворих, годинами розмовляла з пацієнтами тощо. Імператриця захоплювалася нововведеннями в лікуванні божевільних і навіть виношувала ідею відкриття власної психіатричної лікарні.
«Хіба ви не помічали, – запитала вона якось, – що у Шекспіра божевільні – єдині розумні?»
До 1880-х років стало зрозуміло, що Сісі й сама страждає на серйозну психічну хворобу. Її дочка Марі Валері якось написала про те, що знайшла матір, яка істерично сміялася, у ванні. Королева зверталася до екстрасенсів по допомогу в лікуванні душевних страждань. Нерідко вона говорила чоловікові про самогубство.
У 1889 році улюбленого сина Єлизавети – кронпринца Рудольфа – знайшли мертвим разом із його 17-річною коханкою Мері Ветсерою. Це лише погіршило й так складний ментальний стан Сісі. Вона відмовилася вірити у смерть єдиного сина і навіть не прийшла на його похорон.
Мандри й жорстока смерть
У 1860-х Сісі відправилася в мандри. Це стало початком її безперервних поневірянь і відчайдушних пошуків щастя. Жінка безцільно подорожувала Європою і Північною Африкою. Франц Йосиф І пропонував коханій відпочинок на морських курортах на березі Адріатичного моря, однак Сісі бажала сховатися від усіх десь за межами володінь Австро-Угорщини.
У 51 рік імператриця зробила татуювання на руці у формі якоря. З 1865 року у Відні Єлизавета проводила не більше ніж два місяці на рік. Вона періодично поверталася додому, аби побачити чоловіка й дітей.
10 вересня 1898 року Сісі відвідала Женеву під вигаданим ім’ям. Тоді там же перебував італійський анархіст Луїджі Лучені. Він прибув до Швейцарії з метою вбити принца Анрі Орлеанського – протест проти правлячого класу.
Коли новини про приїзд імператриці просочилися, Лучені дізнався, що князь скасував свою поїздку. Тож він перенаправив свою злість на Сісі, оскільки жадав вбити когось із вищого кола. Коли Єлизавета йшла до корабля вздовж доку, анархіст атакував її загостреним ножем. Після удару в груди Сісі не усвідомила всю серйозність поранення і пішла на палубу. Вона впала незабаром після того, як піднялася на корабель. Медики виявилися неефективними: 60-річна королева померла внаслідок внутрішньої кровотечі. Подейкують, що дізнавшись про смерть дружини, імператор прошепотів до себе:
«Вона ніколи не дізнається, як сильно я її кохав».